Гватемальська картопляна міль – новий вид шкідників пасльонових, особливо небезпечний при зберіганні картоплі

В умовах теплої осені активно проводиться заготівля овочів, зокрема картоплі. При закладанні у сховища бульб картоплі слід звернути увагу на наявність пошкоджень їх шкідниками. На сьогодні існує потенційна загроза завезення з південних регіонів з бульбами нового небезпечного шкідника – гватемальської картопляної молі (Tecia solanivora Pov.)

Гватемальська картопляна міль (Tecia solanivora Pov.) — міль родини Gelechiidae. Вид зустрічається від Гватемали через Центральну Америку (Коста-Рика, Сальвадор, Гондурас, Нікарагуа, Панама) до Південної Америки, де він був зареєстрований у Колумбії, Еквадорі, Венесуелі та Перу. Він також був завезений на Канарські острови та материкову частину Іспанії, звідки розповсюдився по інших країнах Європи. Існує велика загроза проникнення гватемальської картопляної молі на територію України. Це карантиний організм, включений до списку А1 «Карантинні організми, відсутні в Україні» Переліку регульованих шкідливих організмів, який затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.11.2006 р. № 716 (зі змінами) та є, в основному, небезпечним шкідником картоплі при зберіганні. За високої щільності шкідника врожай ранньої картоплі, який тимчасово зберігається в полі або під накриттям, може бути повністю знищеним за 2-3 тижні. До рослин-господарів також відносяться: баклажани, тютюн, томати, перець, паслін, дурман, беладонна, фізаліс та інші декоративні пасльонові.

Гватемальська картопляна міль розмножується як у полі, так і в теплих сховищах. У розвитку шкідника відсутня діапауза. В період засихання бадилля картоплі відроджені гусениці у пошуках корму активно пересуваються та переходять на бульби, проникаючи в них найчастіше через вічка, особливо ті що знаходяться біля поверхні грунту. В подальшому вони живуть всередині ходів, забиваючи їх екскрементами. Накопичення екскрементів на поверхні бульб є характерною ознакою пошкодження картоплі. Личинки пробурюють глибокі ходи спрямовані в середину картоплини, зовні майже непомітні, звивисті, виповнені екскрементами, в яких оселяються сапрофітні гриби. В окремих бульбах може розвиватися більше 10 гусениць. Такі бульби, пронизані ходами личинок, нагадують губку.

Морфологічні особливості. Метелик дрібний, з розмахом крил до 18 мм. Голова і щупики світло-сірі з жовтими лусочками. Вусики щетинкоподібні, багато членикові, темно-сірі. Передні крила широколанцетовидні, коричнево-сірі, з затемненим внутрішнім краєм, задні крила жовтувато-сірого кольору, по ширині майже рівні переднім з втягнутим зовнішнім краєм, торочкою. Яйце овальної форми з одним злегка загостреним кінцем, шириною до 0,5 мм, довжиною 0,5-0,8 мм, перлинно-біле, перед відродженням гусениці - жовте. Яйця бувають вкриті секретом, оболонка гладенька, дещо сітчаста. Щойно відроджена гусениця безколірна або світло-рожева з темно-коричневою головою, завдовжки 1,2 мм. Гусениця старшого віку жовтувато-рожева або жовтувато-зелена, в залежності від з’їденого корму, з блідою подовженою полосою посередині. Грудні ноги чорні. Голова темно-коричнева. Забарвлення гусениць, що знаходяться в бульбах і плодах, світліше, ніж у тих, які розвиваються в листках і стеблах. Лялечка коричнева, овальної форми, довжиною до 7 мм. Знаходиться у коконі сірувато-сріблястого кольору, довжиною до 10 мм: у самців зазвичай менша, ніж у самок.

Виявлення та визначення: метелик гватемальської картопляної молі дуже схожий до обмежено поширеного на півдні України виду картопляної молі (Phthorimaea operculella Zell), тому визначення виду картопляної молі необхідно проводити за допомогою ентомологічного аналізу у фітосанітарних лабораторіях.

Моніторингу на виявлення гватемальської картопляної молі в польових умовах підлягають усі рослини родини пасльонових, як культурні, так і бур’яни. Із-за прихованого способу життя, виявлення її при обстеженнях не завжди можливе. Пошкодження рослин гусеницями вдається з’ясувати лише через 10-15 днів після стійкого льоту метеликів на феромонні пастки, при попаданні у них не менше 1-2 особин на добу в одну пастку.

Основний резерват картопляної молі – сховище. Шкідник потрапляє туди з поля, разом з бульбами картоплі продовжуючи розвиватись, шкодити, утворюючи 1-2 генерації. 25-80% уражених бульб загниває. Тому перед закладкою картоплі на зберігання необхідно перебрати та відбракувати бульби з ознаками їх пошкодження. Навіть правильне зберігання картоплі не гарантує загибелі усіх особин шкідника. Картоплесховище навесні може стати джерелом заселення пасльонових культур міллю. Тому профілактичним заходом є обробка бульб картоплі біологічними препаратами згідно з «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», які доцільно використовувати перед закладкою продукції на зберігання; зберігати картоплю за помірних, несприятливих для розвитку молі температурах (+3º - +5ºС).