Самшитова вогнівка - небезпечний шкідник декоративних насаджень

Власники декоративних насаджень самшиту останнім часом дедалі частіше стають свідками того, як вічнозелені кущі раптово всихають. Причиною цього є небезпечний шкідник - самшитова вогнівка.

Управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області інформує про шкодочинність, умови поширення та методи боротьби з цим шкідливим організмом.

Самшитова вогнівка (Cydalima perspectalis) - лускокрилий шкідник східноазійського походження, який з 2006 року активно поширюється країнами Європи. Імовірно, до Європи шкідник потрапив із Китаю разом із імпортованими декоративними рослинами. В Україні самшитову вогнівку вперше виявили у 2014 році на Закарпатті поблизу Мукачева, куди вона ймовірно, проникла зі Словаччини. Завдяки м’яким зимам та сприятливим кліматичним умовам ареал поширення шкідника постійно розширюється. Наразі самшитову вогнівку зафіксовано майже в усіх областях України, де вона продовжує активно поширюватися та становити серйозну загрозу для декоративних насаджень самшиту.

Самшитова вогнівка - це вид метеликів, гусениці яких живляться листям самшиту. Розвиток шкідника відбувається дуже швидко: за літо може з’являтися щонайменше два покоління, а за сприятливих погодних умов - три і більше.

Самки відкладають зеленувато-жовті яйця групами на нижньому боці листків самшиту. Згодом з’являються гусениці зеленувато-жовтого або жовтувато-коричневого кольору. Часто власники декоративних насаджень не помічають перших ознак ураження, а коли пошкодження стають очевидними — боротися зі шкідником уже складно.

Зимують гусениці у щільних білих коконах між листям. Навесні вони виходять із коконів, продовжують живлення та заляльковуються. Через 10–15 днів із лялечок вилітають метелики. Дорослий метелик самшитової вогнівки має розмах крил до 45 мм. Крила світлі, із коричневою облямівкою по краю та бахромою з тонких волосків.

Після спарювання самки відкладають яйця на молоде листя самшиту. Відроджені гусениці спочатку мають довжину лише 1–2 мм, жовтувато-зелене забарвлення та чорну голову. Їх розвиток триває приблизно 3–4 тижні. За цей час вони виростають до 3,5–4 см, стають темно-зеленими з широкою чорною та тонкими білими смугами вздовж тіла.

Самшит містить алкалоїди, які є токсичними для багатьох комах. Однак самшитова вогнівка навпаки, з’їдає ці листочки, накопичує алкалоїди у своєму організмі, тому її гусениць практично не поїдають птахи.

Молоді гусениці спочатку виїдають нижню сторону листків, залишаючи верхню неушкодженою. Гусениці старших віків грубо об’їдають листя та обплітають його павутиною. У середньому одна гусениця може знищити листок самшиту за 4 години. За значного заселення кущі швидко втрачають декоративність, всихають і можуть повністю загинути.

Основні ознаки заселення самшиту вогнівкою:

• побіління листя;
• густе павутиння на листках і пагонах;
• наявність екскрементів гусениць та залишків їхніх оболонок;
• швидке всихання кущів;
• велика кількість зеленуватих або жовтувато-зелених гусениць на гілках і листі;
• наявність під кущами екскрементів та пошкодженого листя зі специфічним запахом.

Власникам самшиту необхідно постійно контролювати стан рослин. Якщо на ділянці росте один або декілька кущів, при виявленні перших пошкоджень можна застосовувати механічний метод боротьби: обрізати пошкоджені гілки, збирати та знищувати яйцекладки й гусениці.

У разі значного поширення шкідника, особливо на живоплотах, необхідно застосовувати інсектициди, дозволені для роздрібного продажу населенню відповідно до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Для запобігання виникненню стійкості у шкідника препарати бажано чергувати.

Хімічний захист слід розпочинати навесні. Рекомендується проводити дві обробки з інтервалом у два тижні. Упродовж літа варто повторювати 2–3 серії таких обробок.

Для ефективного проникнення препарату всередину куща необхідно забезпечити потужний струмінь обприскувача. Доцільно також обробляти ґрунт під рослинами. Однак слід пам’ятати, що інсектициди можуть бути небезпечними для корисних комах, зокрема бджіл. Якщо поблизу є пасіка, після обробки рослини рекомендується накривати агроволокном.

За наявності перших ознак пошкодження доцільно проводити обробки навіть восени, оскільки гусениці можуть живитися до перших морозів.

Для боротьби із самшитовою вогнівкою можна використовувати й біологічні препарати, зокрема «Бітоксибацилін», «Дендробацилін», «Лепідоцид». Ефективною є суміш препаратів «Актофіт» (або «Актоверм») та «Лепідоцид» чи «Бітоксибацилін». Біопрепарати найкраще застосовувати на ранніх стадіях пошкодження молодими гусеницями за температури повітря не нижче +17…+18°С. Водночас слід враховувати, що бактеріальні препарати діють повільніше за хімічні, тому до загибелі гусениці ще певний час можуть пошкоджувати листя.

Забороняється застосовувати пестициди для захисту зелених насаджень на територіях лікувально-профілактичних та дитячих закладів, спортивних майданчиків, підприємств харчової промисловості, а також усередині густонаселених житлових кварталів.

Під час проведення обробок у населених пунктах необхідно дотримуватись вимог ДСанПіН 8.8.1.2.001-98, правил техніки безпеки та особистої гігієни.

Також під час боротьби із самшитовою вогнівкою доцільно підживлювати рослини фосфорно-калійними добривами. Сильно пошкоджені кущі, якщо вони не мають особливої декоративної чи історичної цінності, рекомендується викопати та спалити, ретельно прибравши всі рослинні залишки й перекопавши ґрунт.