Хвощ польовий — бур’ян, який не варто недооцінювати

Хвощ польовий поширений майже на всій території України, а в степових районах трапляється переважно у долинах річок, ярах і балках. Це багаторічний бур’ян, поширення якого в посівах сільськогосподарських культур призводить до значного зниження врожайності як на виробничих площах, так і на присадибних ділянках.

Рослина характеризується високою здатністю до швидкого розселення та поширення. Найсприятливішими умовами для її розвитку є вологі місця та ґрунти з кислою реакцією. Хвощ польовий часто зустрічається на болотах, вологих луках, берегах річок і водойм. Осередками його поширення є поля й пасовища з незадовільним дренажем або перезволожені ділянки. Бур’ян також може зростати на піщаних і гравійних ґрунтах, зокрема вздовж доріг, залізничних колій та на інших порушених територіях.

Біологічні особливості

Хвощ польовий - багаторічна трав’яниста рослина родини хвощевих (Equisetaceae) заввишки 15–40 см із буро-чорним розгалуженим кореневищем. У вузлах кореневища формуються кулясті бульбочки, які забезпечують вегетативне розмноження.

Коренева система розвивається як вертикально, так і горизонтально: кореневища можуть проникати в ґрунт на глибину до 1,8 м, а горизонтально залягати на глибині 25–50 см. На їх розгалуженнях утворюються численні пагони та бульбочки діаметром близько 1–1,5 см, розміщені поодинці або парами.

Хвощ польовий не утворює квіток і насіння, а розмножується спорами, кореневищами та бульбочками. Спороносні стебла з’являються ранньою весною. Один спороносний колосок утворює мільйони дрібних спор, життєздатних близько 48 годин після вивільнення. Необхідною умовою їх проростання є наявність вологи.

Через надзвичайно малий розмір спор агротехнічні або хімічні заходи, проведені у цей період, можуть суттєво зменшити кількість нових рослин.

Заходи контролю хвоща польового

Основні заходи боротьби з хвощем польовим спрямовані на виснаження його потужної підземної системи. Для цього застосовують глибокий обробіток ґрунту із підрізанням кореневищ безполицевими знаряддями.

Хімічні методи контролю повинні забезпечувати проникнення препаратів системної дії безпосередньо до кореневої системи. Разом із тим дослідження показали, що застосування гербіцидів проти однорічних широколистих бур’янів нерідко створює умови для домінування хвоща польового у посівах.

Встановлено, що хвощ є дуже чутливим до конкуренції за світло. Однією з біологічних особливостей рослини є повільний ріст: пагони, які з’являються з кореневищ у березні, досягають максимальної висоти лише у серпні, а найбільша кількість пагонів формується у вересні. Накопичення сухої речовини в кореневищах триває до жовтня, тоді як бульбочки активно розвиваються до листопада.

Обробіток ґрунту сприяє виснаженню запасів вуглеводів у підземних органах рослини, однак хвощ залишається надзвичайно стійким завдяки добре розвиненій кореневій системі. Ущільнення ґрунту та тривале вирощування культур у монокультурі сприяють збільшенню його чисельності.

Повторне розпушування ґрунту протягом одного сезону має обмежений ефект, тоді як мінімальний обробіток у монокультурних посівах протягом кількох років, навпаки, стимулює поширення бур’яну.

Через глибоке залягання органів вегетативного розмноження застосування контактних гербіцидів не забезпечує тривалого результату. Препарати на основі гліфосату, МЦПА, дихлорпропу та мекопропу виявляли лише обмежений вплив на ріст і розвиток хвоща польового. Навіть багаторазове внесення гліфосату протягом одного сезону не гарантувало зменшення поширення бур’яну наступного року.

Висновки

Повний і довготривалий контроль хвоща польового можливий лише за умови застосування комплексного підходу, що поєднує агротехнічні, меліоративні та хімічні заходи.

Важливими елементами системи контролю є:

осушення перезволожених земель;

вапнування кислих ґрунтів;

дотримання науково обґрунтованих сівозмін;

вирощування культур із високою конкурентною здатністю;

підтримання високої культури землеробства.

Слід враховувати, що багаторічні бур’яни характеризуються високою життєздатністю та продуктивністю. За відсутності системного контролю втрати врожаю сільськогосподарських культур можуть бути суттєвими.