Дотримання вимог законодавства – основний аспект у сфері насінництва!

    Відділ контролю у сфері насінництва, розсадництва та якості зерна Управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, звертає увагу суб’єктів господарювання на важливості дотримання законодавства у сфері насінництва та розсадництва, у сфері охорони прав на сорти рослин, у сфері господарської діяльності з біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

     Відповідно до ст.13 Закону України «Про насіння та садивний матеріал» (далі - Закон) суб’єкти насінництва та розсадництва зобов’язані:

- додержуватися майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин при виробництві та реалізації насіння і садивного матеріалу;

- додержуватися технологічних і методичних вимог у сфері насінництва та розсадництва щодо збереження сортових якостей, біологічних і урожайних властивостей сорту та посівних якостей насіння і садивного матеріалу;

- гарантувати відповідність насіння і садивного матеріалу, що підлягає реалізації, сортовим і посівним (товарним) якостям, зазначеним у сертифікатах на насіння і садивний матеріал;

- зберігати дублікати проб насіння і садивного матеріалу (відповідно до біологічної здатності) упродовж строку дії сертифікатів на насіння або садивний матеріал;

- вести щодо кожного сорту насінницьку документацію за встановленими формами і зберігати її протягом трьох років;

- додержуватися встановленого законодавством у сфері насінництва та розсадництва порядку пакування, маркування, транспортування та зберігання насіння і садивного матеріалу;

- відшкодовувати матеріальні збитки споживачу в разі реалізації йому некондиційного насіння чи садивного матеріалу;

- здійснювати внутрішньогосподарський контроль за виробництвом та обігом насіння і садивного матеріалу.

   Щодо сертифікації насіння та садивного матеріалу: Відповідно до статті 15 Закону насіння та садивний матеріал вводяться в обіг після їх сертифікації. Сертифікати на насіння або сертифікати на садивний матеріал можуть бути видані, якщо:

- насіння та/або садивний матеріал належить до сорту, занесеного до Реєстру сортів рослин України;

- насіння за сортовими або посівними якостями відповідає вимогам законодавства у сфері насінництва та розсадництва;

- садивний матеріал за сортовими або товарними якостями відповідає вимогам законодавства у сфері насінництва та розсадництва.

   Згідно з статтею 17 Закону та пункту 28 Порядку проведення сертифікації, видачі та скасування сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 року № 97, кожна партія насіння та садивного матеріалу для реалізації повинна супроводжуватися сертифікатами:

- насіння - сертифікатом, що засвідчує його сортові якості, та сертифікатом, що засвідчує його посівні якості;

- садивний матеріал - сертифікатом, що засвідчує його сортові якості, та сертифікатом, що засвідчує його товарні якості.

Супровідними документами згідно з ДСТУ 4138-2002 «Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості», які видає споживачеві виробник насіння є:

- Атестат на насіння – на добазове та базове насіння;

- Свідоцтво на насіння – на сертифіковане насіння;

- Свідоцтво на гібридне насіння – на насіння першого покоління гібридів.

   УВАГА! Використання для сівби/посадки насіння та/або садивного матеріалу, що не мають відповідного сертифіката, забороняється.

   Щодо ввезення та вивезення насіння!

ст. 20 Закону передбачено:

- ввезення на територію України насіння і садивного матеріалу здійснюється, за умови належності його до сорту, щодо якого наявні відомості в Реєстрі сортів рослин України, а також в інших випадках, визначених цією статтею;

- ввезення насіння і садивного матеріалу здійснюється за наявності фітосанітарного сертифіката та для садивного матеріалу - копії документа про якість садивного матеріалу; для насіння - копії документа про якість насіння або копій сертифіката ОЕСР і сертифіката ISTA.

Насіння, що ввозиться на територію України на підставі копій сертифіката ОЕСР і сертифіката ISTA, не потребує додаткової перевірки показників, зазначених у таких сертифікатах.

Насіння і садивний матеріал, що ввозяться для реалізації на території України, повинні відповідати вимогам, встановленим законодавством у сфері насінництва та розсадництва.

Ввезення на територію України зразків насіння і садивного матеріалу сортів рослин, не занесених до Реєстру сортів рослин України, може здійснюватися для селекційних, дослідних робіт і експонування суб’єктами господарювання на основі підтвердження, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю), у сфері насінництва та розсадництва.

   Щодо маркування і пакування насіння та садивного матеріалу:

ст. 21 Закону встановлено обов’язкове маркування і пакування насіння та садивного матеріалу, що вводиться в обіг. Згідно наказу Мінагрополітики України № 348 «Про затвердження Порядку маркування та пакування партій насіння і форми етикетки» від 10.07.2017 року, маркуванню підлягають усі партії добазового та базового насіння незалежно від призначення, а також партії сертифікованого насіння першої генерації, призначені для реалізації. Партії сертифікованого насіння нижчих генерацій, які призначені для реалізації, допускається зберігати без пакування (у засіках, буртах), але з обов’язковим маркуванням.

   Щодо ведення насіннєвої документації: 

Відповідно до ст.13 Закону суб’єкти насінництва та розсадництва зобов’язані вести щодо кожного сорту насінницьку документацію за встановленими формами і зберігати її протягом трьох років.

   Щодо охорони прав на сорти рослин:

 Суб’єкти насінництва та розсадицтва повинні дотримуватись вимог:

законодавства з охорони прав на сорти рослин у сфері виробництва, використання, зберігання, реалізації та розмноження садивного матеріалу сортів рослин;

щодо збереженості сортів рослин, реєстрації ліцензійних договорів на їх використання та виплатою авторської винагороди;

щодо ведення первинного насінництва власниками майнових прав інтелектуальної власності та підтримувачами сортів рослин;

набуттям прав на сорти рослин та їх реєстрацією;

щодо ввезенням в Україну садивного матеріалу (насіння) незареєстрованих в Україні сортів рослин;

дотримання особистого немайнового права авторства на сорт, майнового права власника сорту, права попереднього користування і права при відновленні прав на сорт, права на поширення сорту в Україні, прав автора сорту в разі відмови власника від майнового права на сорт, порядку вивезення з України посадкового матеріалу (насіння) сортів рослин, що містять об'єкт інтелектуальної власності, вимог угоди, укладеної між роботодавцем та автором сорту щодо виплати справедливої винагороди.

   Щодо використання генетично модифікованих організмів (ГМО):

   Використання та вивільнення генетично модифікованих організмів (ГМО) у навколишнє середовище можливі тільки з метою державної апробації (випробовувань) та виключно на підставі дозволу, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони навколишнього природного середовища. На даний час використання генетично модифікованих організмів регулюється Законом України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів». У цьому законі передбачено вимоги до генетично модифікованих організмів та порядок їх вивільнення у навколишнє природне середовище з метою апробації (випробовувань), а саме: генетично модифіковані організми, що використовуються у відкритій системі, повинні відповідати вимогам біологічної та генетичної безпеки за умови дотримання передбаченої технології використання; обов'язковою умовою використання ГМО у відкритій системі є наявність методів і методик їх ідентифікації; забороняється ввезення на митну територію України ГМО, а також продукції, виробленої із застосуванням ГМО, до їх державної реєстрації, за винятком таких, що призначені для науково-дослідних цілей або державних апробацій (випробовувань); сорти рослин із застосуванням ГМО повинні відповідати вимогам біологічної та генетичної безпеки; забороняється вивільнення в навколишнє природне середовище ГМО без оцінки впливу на довкілля та до їх державної реєстрації.

  До державної реєстрації вивільнення в навколишнє природне середовище ГМО можливе тільки з метою державної апробації (випробовувань). Проведення державної апробації ГМО у відкритій системі здійснюється виключно на підставі дозволу, який видається одноразово на проведення державної апробації конкретно визначеного ГМО. У дозволі зазначаються конкретні умови та терміни проведення державної апробації ГМО. Дозвіл на проведення державних апробацій ГМО у відкритій системі може бути скасованим у випадках отримання науково обґрунтованої інформації, яка може призвести до переоцінки ризику щодо впливу ГМО на здоров'я людини та навколишнє природне середовище в бік його підвищення, а також порушення умов дозволу.

   Перевірити наявність генетично модифікованих організмів у складі насіння можна шляхом відбору проб від партій насіння та подальшої їх перевірки в лабораторіях, акредитованих на визначення наявності або відсутності генетично модифікованих організмів.