Основними чинниками середовища безпеки життєдіяльності, які впливають на стан організму людини є чистота повітря, спосіб життя, якість продуктів харчування і, особливо, якість питної води. Забруднена питна вода має небезпечний впив на здоров’я людини. Присутність вірусів і бактерій у воді призводять до спалахів інфекційних захворювань та поширення епідемій, а токсичні речовини – до масових отруєнь. Вода є найпростішим хімічним компонентом живої матерії, яка об’єднує усі організми, які населяють нашу планету.

   На теперішній час актуальною проблемою залишається забезпечення населення якісною та безпечною питною водою, яка згідно ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» має бути: безпечною в епідемічному та радіаційному відношенні, мати сприятливі органолептичні властивості та нешкідливий хімічний склад.

   Найбільш важливими питаннями для покращення якості питної води є оновлення та удосконалення систем водопостачання, упорядкування зон санітарної охорони джерел питного водопостачання на водозаборах, будівництво і реконструкція водоочисних систем з використанням нових технологій.

   Відповідно до розділу 4 ДСанПіН «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» підприємства питного водопостачання (суб’єкти господарювання, власники, балансоутримувачі об’єктів водопостачання) зобов’язані здійснювати виробничий контроль безпечності та якості питної води.

   Виробничий контроль безпечності та якості води на підприємствах питного водопостачання полягає у наступному:

- повинен здійснюватись у місцях водозабору, перед надходженням у водопровідну мережу, а також у розподільній мережі;

- проводиться за програмами повного, скороченого та скороченого періодичного контролю з урахуванням вимог санітарних норм залежно від підприємства питного водопостачання (таблиці 1-2 додатку 8 ДСанПіН 2.2.4-171-10);

- контроль радіаційної безпечності питної води здійснюється у місцях водозаборів один раз на три роки.

- на водопроводах з підземними джерелами питного водопостачання протягом першого року експлуатації повний аналіз води проводять чотири рази на рік (за сезонами), а надалі - один раз на рік у найбільш несприятливий період року за результатами спостережень попередніх років.

- на водопроводах з поверхневими джерелами питного водопостачання повний аналіз води проводять один раз на місяць.

- контроль за речовинами, що видаляються або додаються в процесі підготовки питної води спеціальними методами (опріснення, пом'якшення, детоксикація, дезодорація, дезактивація, домінералізація, знезалізнення, знефторювання тощо) здійснюється один раз на зміну;

- у разі проведення дохлорування питної води на спорудах водопровідних мереж у питній воді розподільної мережі також необхідно визначати вміст хлороформу та залишкового активного хлору після кожного дохлорування.

   Керівники підприємств, (суб’єкти господарювання, власники, балансоутримувачі об’єктів централізованого водопостачання) мають погоджувати з територіальним органом Держпродспоживслужби робочу програму (графіки) виробничого контролю якості води джерела відповідно до технологічного регламенту або іншого документа з описом технологічного процесу виробництва питної води, а також інформувати про результати виробничого контролю безпечності та якості питної води.

   Дане питання сьогодні на особливому контролі Уряду України, відповідно до Доручення Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля від 26.12.2023 № 40719/0/1-23 щодо виконання протоколу засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій № 10 від 21.12.2023 р.

   Питання щодо забезпечення населення якісною та безпечної питною водою та належного контролю за об’єктами централізованого водопостачання є одним із пріоритетних напрямків діяльності Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області.