ПОВИТИЦЯ — НЕБЕЗПЕЧНА РОСЛИНА-ПАРАЗИТ, ЯКА МОЖЕ ЗНИЩИТИ ВРОЖАЙ

Повитиці – це однорічні рослини-паразити. Видовий склад яких досить численний  і нараховує від 215 до 274 видів, в Україні відомо про 14 видів.

Назва – повитиця (латинською «кускута»), походить від арабського слова «keckout», що означає – «зв’язувати, пришивати».

Спеціалісти Управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, розповідають про небезпечний шкідливий організм, який віднесений  до Переліку регульованих шкідливих організмів, списку А-2 Карантинні організми обмежено поширені в Україні. 

Повитиці (Cuscuta spp.) відносяться до групи  паразитних покритонасінних  рослин, які повністю живляться за рахунок рослини-живителя. Це, в основному, однорічні рослини, що не мають ні коренів, ні справжніх листків, а мають лише ниткоподібне, або шнуркоподібне сильно розгалужене стебло. Живуть за рахунок інших рослин. Розмножуються насінням, іноді частинами стебел. Стебла тонкі, гіллясті, жовто-коричневі або зелено-жовті, що прикріплюються до інших рослин за допомогою присосків (гаусторій). При цвітінні стебло густо покривається рожевими чи білястими квітами, зібраними в фалангові суцвіття чи щільні клубочки. Плід – коробочка з одним – чотирма кулястими, овальними або трохи видовженими насінинами. Насіння круглої, неправильної форми, з двома плоскими сторонами, з шорсткою поверхнею.

 В Україні насіння повитиці найбільш інтенсивно проростає в травні - червні коли грунт добре прогріється. За несприятливих умов для проростання, зберігає свою схожість до 30 років. З’явившись над поверхнею грунту, паросток робить кругові рухи в пошуках рослини-живителя. При контакті з нею він обвиває 3-4 витками її стебло затягуючи його та стискаючи. При контакті з рослиною-господарем повитиця втрачає зв’язок з грунтом і переходить на паразитичне життя. Найбільш поширені види в Україні це - повитиця польова (Cuscuta campestris Yunck.), повитиця конюшинна (Cuscuta trifolii Bab.), повитиця льонова (Cuscuta epilinum Weihe).

Шкодочинність повитиць надзвичайно висока. Усі види повитиць наносять великих втрат сільському господарству. Уражені повитицею рослини спочатку відстають в рості, потім жовтіють та гинуть. Значно знижується врожайність та якість сільськогосподарських культур. Крім того, повитиці є переносниками збудників ряду вірусних захворювань рослин.

Поширюється насіння повитиць за допомогою вітру, талих вод, з врожаєм сільськогосподарських культур, з насіннєвим матеріалом, засміченими рослинними залишками, сільськогосподарським знаряддям.

Фітосанітарні заходи та методи боротьби. Використовувати якісний насіннєвий матеріал, який пройшов відповідну перевірку. Таке насіння слід купувати у спеціалізованих магазинах. Необхідно систематично проводити огляд сільськогосподарських культур під час їх вегетації на наявність таких рослин-паразитів. Особлива увага повинна приділятися і кормам, які містять насіння повитиць, адже при годуванні тварин кормами, які містять стигле насіння повитиць, воно проходить травний тракт не втрачаючи своєї схожості. Насіння, яке потрапило в силос, втрачає схожість через 2-3 місяці перебування в ньому, насіння в коробочках зберігається довше.

Ефективним заходом боротьби є дотримання сівозміни з висівом культур, які не уражуються, або слабо уражуються повитицею - зернових, соняшника, коноплі, гарбузових, а також застосування  пару. Весною перед посівом слід провести дві-три культивації. Протягом вегетації слід проводити міжрядні обробки і знищувати окремі уражені повитицею рослини. Вогнища уражених посівів необхідно викошувати з захватом півтораметрової гарантійної зони навколо цвітіння бур’яну. Скошену масу потрібно висушувати та виносити за межі поля і знищувати у спеціально відведених місцях. Вогнище потрібно утримувати в стані чорного пару, або обробляти гербіцидами. В посівах багаторічних трав і на не оброблювальних землях повитицю необхідно часто низько скошувати до цвітіння. Залишки бур’яну по скошеній стерні можна знищувати механічним або хімічним методом.

Бажаємо вам гарних, чистих врожаїв. Для консультації можна звертатися  до державного фітосанітарного інспектора вашого регіону.