Фактори ризику та рекомендації для успішної перезимівлі озимих культур

Одним з важливих показників формування майбутнього врожаю озимих культур є їхня перезимівля. Те, скільки рослин залишиться на весняне відновлення вегетації і в якому вони будуть стані, залежатиме майбутня кількість та якість врожаю.

Нестійкі кліматичні умови, зміна технологій вирощування та систем захисту впливає на вирощування сільськогосподарських культур. Для отримання стабільних високих урожаїв озимих потрібно ретельно дотримуватись вимог технології вирощування. Особливо це важливо в зимово-весняний період, коли посіви ослаблені.

Які фактори впливають на перезимівлю та як її підвищити, ми розглянемо в даній статті.

Вимерзання – виникає при субкритичних температурах, тоді, коли вони встановлюються раптово або одразу після відлиги. Причиною загибелі тут стає вільна вода, що знаходиться в міжклітинному просторі. Часто причиною загибелі посівів є те, що волога, яка міститься в клітинах їхніх тканин замерзає. Крижана кірка, що утворюється на невкритих снігом рослинах відтягує їх воду і зневоднює протоплазму. Клітини рослин гинуть, або суттєво зменшують свою продуктивність. Загалом загартування озимих триває протягом 18-20 днів. Під дією мінусових температур вона перетворюється на кристали льоду та «розривають» тканини рослин. Після цього рослина втрачає тургор, жовтіє та гине.

Застій вологи восени або навесні, внаслідок великої кількості опадів може призвести до вимокання озимих культур. Зазвичай відбувається на глинистих водонепроникних ґрунтах восени чи весною. Загибель рослин настає від того, що не проходить процес дихання, рослини виснажуються та жовтіють. Від моменту затоплення до загибелі проходить близько двох тижнів.

Випрівання. Цьому негативному процесу піддаються рослини, що починають дихати і вегетувати під шаром снігу не маючи достатньої кількості світла. Відбувається нераціональна втрата цукрів та рослина стає вразливою до хвороб (снігова пліснява). Така ситуація також може виникати на фоні високих норм азотних добрив з осені.

Часті відлиги, заморозки, різкі перепади температур взимку та на весні призводять до утворення на ґрунті крижаної (льодяної) кірки. Кірка буває двох видів – висяча і притерта. В першому випадку відбувається часткове танення снігу з пізнішим його замерзанням. На поверхні снігу утворюється льодяна кірка, а під нею рихлий сніг або пустота. Цей вид льодяної кірки є не таким страшним, він навіть може виконувати захисну функцію. Але при тривалому збереженні під нею може утворюватись парниковий ефект. Рослини починають вегетацію, але за недостатньої аерації жовтіють та гинуть.

Зруйнувати та знищити кірку можна за допомогою голчастих борін, розкидання попелу, перегною, торфокрихт та мінеральних добрив.

Отож при дотриманні технології вирощування, агротехнічних вимог, сортових особливостей, контролю стадії росту і розвитку, ступеня загартування та стану ґрунту можна запобігти або обмежити ризики стресу при перезимівлі зернових культур.