Оленка волохата, або бронзівка волохата (Tropinota hirta) – шкідник, який був раніше поширений в південних регіонах України, але із зміною клімату він почав активно мігрувати в інші області, зокрема і в агрокліматичний регіон Тернопільщини та наносити значну шкоду багатьом сільськогосподарським культурам. Особливо сильні пошкодження наносить в посушливі роки. Також однією з причин зростання чисельності оленки є те, що всі стадії її розвитку пов’язані з ґрунтом. Інтенсивна агротехніка, оранка цілинних масивів призводить до поступового зменшення чисельності виду. Але на сьогодні не всі інтенсивно обробляють землю в саду і в полі, що обумовлює розширення харчової бази для жуків та сприяє збереженню запасу личинок.
Розвивається шкідник в одному поколінні. У роки масового розмноження завдає значної шкоди садам, ягідникам, овочевим та декоративним культурам.
Оленка волохата поширена в усіх регіонах України. Шкідник відноситься до пластинчастовусих жуків, довжиною 10-12 мм, чорного кольору з білими плямами неправильної форми на надкрилах. Таку дивну назву «волохата» жукові дали за густе, світле опушення. Найближчим родичем оленки є травневий хрущ.
Зимують молоді жуки в коконах у ґрунті на глибині 15-30 см, а навесні, під час цвітіння кульбаби, виходять із ґрунту. Жуки літають у теплі сонячні години дня. Харчуються цвітом, виїдаючи тичинки і маточки, обгризають пелюстки спочатку на кульбабі, потім на тюльпанах, нарцисах, після чого перелітають на квітучі кісточкові культури (абрикос, персик, черешню), трохи пізніше – на зерняткові (яблуню, грушу), ягідні (суницю, смородину). Потім перелітають на квітучі бур'яни. Живляться шкідники в денний час з 10 ранку до 4 години дня, в холодну погоду ховаються в грунт.
З першої декади і до кінця червня самки відкладають яйця у ґрунт, із яєць відроджуються личинки, що залишаються у ґрунті до кінця серпня - початку вересня і живляться рослинними залишками. Заляльковування розпочинається з кінця серпня і триває до середини жовтня. Через 14-22 днів з’являються молоді жуки, які залишаються зимувати у ґрунті до наступного року.
Як захистити рослини від шкідника
Враховуючи біологічні особливості шкідника, застосовують різні заходи з обмеження його поширення. Так, осіння обробка ґрунту дає можливість знищити молодих жуків, які зимують у коконі в землі. При перекопуванні грядок бажано вибирати та знищувати личинки.
Жуки малоактивні, завмирають і не літають у ранкові та вечірні години. Тому їх струшують із дерев, кущів на розстелений брезент, поліетилен (можна у відкриту парасольку), а з низькорослих рослин жуків збирають вручну. Ефективний прийом масового знищення оленки волохатої ґрунтується на такій особливості її біології, як інтенсивна опушеність імаго густими волосками. Суть прийому полягає у тому, що у період масового заселення оленкою волохатою кущів або рослин їх обприскують водою всередині дня, коли жуки найбільш активні. Краплі води концентруються на волосках, внаслідок чого жуки втрачають рухову та льотну активність. Через кілька хвилин їх обтрушують, збирають і знищують. За високої чисельності шкідника такий прийом необхідно проводити кілька разів на день. Зрозуміло, що цей спосіб можна застосовувати лише у приватних і дачних господарствах.
Жуків приваблює синій та фіолетовий кольори, що також можна використовувати для збирання шкідника. Під деревами встановлюють пастки – яскраво-сині чи фіолетові ємкості з холодною водою або з водою, затравленою одним з інсектицидів.
У яблуневих садах застосовують інсектицид, безпечний для бджіл та джмелів, та ефективний від ряду інших в цей період комах-шкідників саду (хрущів, гусениць листовійок, попелиць, кліщів, листоблішок).
Захисні обробки проводять інсектицидами згідно «Переліку пестицидів та агрохімікатів дозволених до використання в Україні», з дотриманням регламентів їх застосування. Суб’єкти господарювання повинні завчасно (не менш ніж за дві доби) сповіщати населення та власників суміжних сільськогосподарських угідь про місця, строки і методи застосування пестицидів. Під час проведення захисних заходів потрібно дотримуватися правил техніки безпеки та керуватися санітарними правилами.