Мінеральні та органічні добрива: рекомендації щодо застосування для підвищення врожайності та родючості ґрунтів

Велике значення добрив у підвищенні родючості ґрунтів та врожайності сільськогосподарських культур підтверджене практикою світового землеробства. За оцінками фахівців, близько половини приросту врожаю сільськогосподарських культур отримують саме завдяки застосуванню добрив. Усі добрива поділяють на органічні та мінеральні.

Органічні добрива виготовляються з природних матеріалів, зокрема підстилкового гною, пташиного посліду, компосту, торфу, а також зелених добрив (сидератів). Вони підвищують вміст органічної речовини в ґрунті, сприяють розвитку корисної мікрофлори, зменшують ерозійні процеси та забезпечують рослини необхідними макро- і мікроелементами, у тому числі елементами живлення, що потрібні у незначних кількостях.

Органічні добрива, як правило, вносять під оранку, а на присадибних ділянках - під перекопування ґрунту. У середньому їх застосовують один раз на три роки, оскільки вони мають тривалу післядію. Найкращі результати щодо підвищення врожайності забезпечує комплексне застосування органічних і мінеральних добрив.

Мінеральні добрива - це концентровані речовини природного або синтетичного походження, які забезпечують рослини необхідними елементами живлення. До їх складу входять макроелементи (азот, фосфор, калій) та мікроелементи (молібден, бор, мідь, марганець, кобальт, цинк). Окрему групу становлять мінеральні добрива непрямої дії, що містять хімічні меліоранти.

Мінеральні добрива виробляються у різних формах: рідкій, кристалічній або гранульованій.

Основні види мінеральних добрив

Азотні добрива містять у своєму складі мінеральний азот - один із основних елементів живлення рослин, який відіграє важливу роль у підвищенні врожайності. Їх застосовують під усі сільськогосподарські культури. Особливо чутливими до внесення азоту є пшениця, капуста, морква, буряки, кукурудза та інші культури.

До основних азотних добрив належать аміачна селітра, сечовина (карбамід), сульфат амонію, кальцієво-аміачна селітра, аміачна вода тощо.

Усі азотні добрива добре розчиняються у воді, тому їх, як правило, не вносять восени через можливе вимивання азоту ґрунтовими водами. Застосовують їх навесні як основне та припосівне добриво, а також у літній період для підживлення рослин з метою забезпечення активного росту, формування листкової поверхні, нарощування вегетативної маси та покращення якості продукції.

Осіннє підживлення, наприклад озимої пшениці, може спричинити надмірний ріст рослин, їх переростання, випрівання під сніговим покривом і подальшу загибель.

Фосфорні добрива містять фосфор - елемент живлення, необхідний рослинам на всіх етапах розвитку. Вони сприяють зміцненню кореневої системи та стебел, стимулюють цвітіння, формування насіння і плодів, забезпечують повноцінний репродуктивний розвиток рослин.

Фосфорні добрива застосовують під усі сільськогосподарські культури. Оскільки вони малорозчинні у воді, їх зазвичай вносять під основний обробіток ґрунту восени або навесні перед посівом для кращого засвоєння рослинами. Особливо потребують фосфору на ранніх етапах розвитку овочеві, декоративні та зернові культури.

Фосфор засвоюється рослинами поступово протягом усього періоду вегетації, а частина поживних речовин може залишатися в ґрунті та використовуватися наступного року. На присадибних ділянках фосфорні добрива допускається вносити безпосередньо в лунки або поруч із рослинами.

Основні види фосфорних добрив: суперфосфат, подвійний суперфосфат, фосфоритне борошно тощо.

Калійні добрива містять калій, який покращує процес фотосинтезу, сприяє накопиченню цукрів, регулює білковий і вуглеводний обмін у рослинах. Завдяки цьому підвищується стійкість культур до посухи, низьких температур і хвороб, покращується цвітіння, підвищуються врожайність та якість продукції.

До основних калійних добрив належать:

• хлористий калій – рекомендується вносити восени, оскільки хлор, що міститься у добриві, вимивається з ґрунту за зиму. На легких ґрунтах можливе весняне внесення;
• сульфат калію та калійна сіль, які застосовують навесні та під час підживлення.

Найбільше калію споживають соняшник, буряки, картопля, гречка, капуста та інші культури. Меншу потребу в калії мають пшениця, жито, овес і ячмінь.

Складні мінеральні добрива - це готові суміші, що містять два або три основні макроелементи живлення рослин (азот, фосфор, калій) у різних співвідношеннях. Використання таких добрив є економічно доцільнішим порівняно з окремим внесенням кожного елемента.

До основних видів складних добрив належать амофос, діамофос, нітроамофоска. Ці добрива мають переважно гранульовану форму та застосовуються під зернові культури, картоплю, буряки, овочеві та інші сільськогосподарські культури.

У весняний період доцільно використовувати складні добрива з підвищеним вмістом азоту, що забезпечує інтенсивний ріст і розвиток рослин. Восени ефективнішими є добрива з переважанням фосфору та калію, які сприяють підготовці рослин до перезимівлі та закладанню квіткових бруньок на наступний вегетаційний сезон.

Мікродобрива - це добрива, що містять мікроелементи (бор, мідь, цинк, марганець, кобальт, молібден та інші), необхідні рослинам у невеликих кількостях. Їх застосування сприяє підвищенню врожайності на 10-20 % та підвищує стійкість рослин до несприятливих умов середовища.

Основна дія мікроелементів полягає в активації ферментів - речовин, що регулюють і прискорюють фізіологічні процеси в рослинах. Мікродобрива поділяються на:

• однокомпонентні;
• багатокомпонентні, що містять комплекс мікроелементів.
• Вони випускаються в органічній формі та у синтетичній хелатній формі, яка є більш доступною для засвоєння рослинами.
• Зокрема:
• борні добрива покращують процес цвітіння та запилення;
• цинкові - стимулюють ріст рослин;
• мідні - підвищують імунітет;
• марганцеві - сприяють накопиченню білків і цукрів;
• кобальтові - зменшують ризик виникнення фізіологічних захворювань, зокрема хлорозу листя.

Мікродобрива застосовують під усі сільськогосподарські культури як на великих площах, так і на присадибних ділянках.

Мінеральні добрива непрямої дії містять вапнякові матеріали (вапняк, крейду, доломітове борошно) і використовуються для меліорації ґрунтів та регулювання їх кислотно-лужного балансу.

Оптимальний показник кислотності ґрунту (pH) визначає здатність рослин засвоювати поживні речовини, створює сприятливі умови для розвитку кореневої системи та безпосередньо впливає на рівень урожайності.

Аналіз кислотності ґрунтів у сільськогосподарських підприємствах проводиться в акредитованих лабораторіях. На присадибних ділянках орієнтовно визначити кислотність можна за рослинами-індикаторами.

Так, на кислих ґрунтах часто ростуть хвощ польовий, щавель, мохи, подорожник, а на лужних - мак дикий, гірчиця польова, берізка польова. Відповідно до результатів визначають необхідність розкислення або залуження ґрунту.

Як вибрати добриво та правильно його застосовувати?

Під час вибору добрив необхідно враховувати низку факторів, зокрема тип ґрунту, вид сільськогосподарської культури та строки внесення.

Насамперед рекомендується:

• визначити забезпеченість ґрунту поживними речовинами для виявлення їх дефіциту або надлишку;
• встановити потреби конкретних сільськогосподарських культур у елементах живлення;
• обрати добриво з оптимальною концентрацією поживних речовин відповідно до потреб культури;
• суворо дотримуватися рекомендованих норм внесення, оскільки надмірне застосування добрив може негативно впливати як на рослини, так і на довкілля. Особливо це стосується азотних добрив, надлишок яких може спричиняти забруднення водних ресурсів;
• визначити кислотно-лужний баланс ґрунту та, за потреби, провести його меліорацію.

Науково обґрунтоване застосування добрив сприяє підвищенню врожайності, покращенню якості продукції, підвищенню стійкості рослин до хвороб, активному росту й розвитку, а також ефективнішому використанню вологи.

Бажаємо щедрих врожаїв!