Добросусідські відносини – не міф, а реальність, яка базується на законодавчій основі

Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області доволі часто отримує звернення громадян, пов’язані з дискомфортом, який виникає внаслідок утримання сусідами сільськогосподарських тварин та птиці. Серед найпоширеніших проблем — неприємні запахи, надмірний шум, скупчення мух та інших комах, витоки гною або стічних вод, а також забруднення ґрунту та води.

Розгляд таких звернень та врегулювання спірних питань потребують часу і, нерідко, залучення представників органів місцевого самоврядування, фахівців у сфері санітарного законодавства, ветеринарної медицини, охорони довкілля та інших відповідних служб.

Щоб уникнути подібних ситуацій, власникам земельних ділянок необхідно дотримуватися встановлених санітарних, будівельних та ветеринарних вимог.

Відповідно до пункту 7.6.7 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», для особистих селянських та фермерських господарств у селищах і селах передбачені, зокрема, такі вимоги:

• при утриманні великої рогатої худоби або свиней від 10 до 30 голів, овець від 10 до 50 голів, птиці від 30 до 100 голів санітарно-захисна зона має становити не менше 50 м від житлової забудови за умови дотримання встановлених вимог щодо утилізації відходів життєдіяльності тварин;

• фермерські господарства з утриманням великої рогатої худоби або свиней від 31 до 200 голів, овець від 50 до 1000 голів, птиці від 100 до 1000 голів необхідно розміщувати на відокремлених земельних ділянках із дотриманням розмірів санітарно-захисних зон відповідно до ДСП 173-96;

• для фермерських господарств змішаного типу санітарно-захисну зону слід приймати за найбільшою величиною, передбаченою для окремих типів тваринницьких будівель або виробництв, але не менше 100 м від житлової забудови;

• при архітектурно-планувальній організації особистих селянських та фермерських господарств має здійснюватися розмежування виробничої та житлової зон. Блокування житлових приміщень із виробничими приміщеннями фермерських господарств не допускається.

Водночас утримання худоби в кількості, меншій за зазначену в нормах, допускається на присадибних ділянках без розмежування та функціонального розподілу території за умови дотримання санітарних і зооветеринарних вимог.

Якщо в одній будівлі утримуються різні види тварин — велика рогата худоба, свині, вівці та інші — приміщення мають бути розподілені на ізольовані секції для окремих видів тварин.

Для птиці також встановлені відповідні вимоги: при вигульному утриманні відстань до тваринницьких приміщень повинна становити 100 м, а при клітковому утриманні — 50 м.

Відстані до житлових будинків та джерел питної води

Для господарських будівель (сараїв) для утримання худоби та птиці площею до 50 кв. м необхідно дотримуватися встановлених будівельних та санітарних вимог щодо їх розміщення.

Зокрема, господарські будівлі для утримання тварин і птиці повинні розміщуватися на відстані:

• не менше 15 м — до житлових будинків, у тому числі власного та сусіднього, а також літніх кухонь;

• не менше 20 м — до шахтних колодязів, питних каптажів та артезіанських свердловин.

Окремі вимоги встановлені й щодо об’єктів, пов’язаних із накопиченням та утилізацією відходів. Майданчики для компосту, дворові вбиральні, сміттєзбірники, сховища для добрив та отрутохімікатів мають розміщуватися з дотриманням нормативних відстаней до житлових будинків та джерел водопостачання.

Важливе правило — добросусідство

Розміщення хліва, гноєсховища чи іншої господарської споруди на власній земельній ділянці саме по собі не означає, що власник може використовувати її без урахування інтересів сусідів.

Стаття 103 Земельного кодексу України встановлює правила добросусідства. Власники та землекористувачі повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, за яких власникам і землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Зокрема, йдеться про недопущення негативного впливу у вигляді:

• неприємних запахів;

• надмірного шуму;

• задимлення;

• забруднення ґрунту та води;

• витоку гною або стічних вод;

• скупчення мух та інших комах;

• виходу тварин за межі земельної ділянки;

• створення небезпеки для людей та інших тварин.

Отже, принцип добросусідства необхідно враховувати не лише під час будівництва чи облаштування господарських споруд, а й у процесі їх щоденної експлуатації.

Дотримання санітарних, будівельних, ветеринарних та екологічних вимог допоможе запобігти виникненню конфліктів між сусідами, негативному впливу на довкілля та необхідності додаткового врегулювання спірних ситуацій із залученням відповідних органів і фахівців.