Щороку в Україну ввозять більше мільйона тонн закордонних фруктів. Основними постачальниками є Туреччина, Еквадор, Греція, Колумбія, Іспанія, Коста-Ріка та Єгипет. Цитрусові і банани сягають до 60 % від всього імпорту і саме в цих фруктах найчастіше виявляють небезпечні шкідники.

Спеціалісти відділу карантину рослин Управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області надають коротку характеристику карантинному шкіднику фруктів та овочів.

Середземноморська плодова муха (Ceratitis capitata Wied.) – найнебезпечніший карантинний шкідник, який віднесений до списку А1 Карантинні організми, відсутні в Україні Переліку регульованих шкідливих організмів. Поширена в регіонах із теплим кліматом, в таких як Середземномор'я, Африка, Азія, Південна Америка та частково Північна Америка. Однак ареал її шкодочинності може швидко збільшитись через її біологічні можливості (можливість жити без харчування до 10 днів, а при його наявності 6-8 місяців, самки можуть відкладати за життя до 1000 яєць), та імпорт культур, які є потенційними носіями шкідника (пошкоджує до 200 видів різних культур, у тому числі: плоди апельсина, лимона (гібридів), грейпфрута, абрикоса, персика, черешні, граната, яблука та багато інших).

Так з’явившись вперше в Австрії у 1954 році, за два роки акліматизації, середземноморська муха пошкодила 90-100 % плодів. На півдні Німеччини втрати абрикос досягли 80 %, персиків – 100%. У Греції пошкодження груш сягнуло 45-78%. В Україні вперше виявлена в імпортних вантажах в 1937 році в Одесі. Восени 1964 року муху виявили в Севастополі, де вона пошкодила 100 % персиків, 40-70 % груш (вогнища ліквідовані). Державні фітосанітарні інспектори неодноразово виявляли шкідника в імпортних вантажах цитрусових та персиків. Таке проникнення середземноморської мухи на території країни несе велику загрозу для садівництва.

Середземноморська плодова муха за розмірами дещо менша ніж звичайна домашня муха – 3,5-5 мм, має специфічне забарвлення. Голова сіра з темною смугою на хоботку, очі винно-червоні з металево-зеленим відблиском. Груди блискучо-чорні, з жовто-білими плямами та смугами, плечі з білими кільцями. Крила з переривчастими смугами сірого кольору з жовтим відтінком. Самки відкладають яйця під шкірку плодів. Ознаки пошкодження візуально часто не видно. Однак на плодах є сліди проколів від яйцеклада. Можна спостерігати некроз тканин плода біля проколу (напр. на яблуках, апельсинах, айві – ушкоджені місця твердішають і стають темними), а в плодів з високою цукристістю видно краплини камеді (напр. в персика, абрикоса – можливе витікання солодкого соку і склеювання ним сусідніх плодів). При натисканні на уражені місця, плоди легко продавлюються і стають м’якими. Унаслідок живлення личинок, у м’яких тканинах плодів розвиваються вторинні мікроорганізми (грибки), плоди загнивають і опадають. Влітку, муха найбільше пошкоджує плоди жовто-помаранчевого забарвлення: персики, апельсини, абрикоси. Зелені і тверді плоди, шкідником майже не пошкоджуються. На інтенсивність зараження також впливають товщина, щільність шкірки, наявність воскового нальоту, вміст кислот та ефірних олій. Розрізавши заражений плід можна побачити личинку середземноморської плодової мухи – білувато-кремового кольору, від 1 мм до 8 мм завдовжки (залежно від віку личинки).

Личинки відроджуються через 2-4 дні (до 16-18 днів у прохолодну погоду) і живляться в плодах впродовж 6-11 днів (при 13-28°C). Пошкоджені плоди опадають. Згодом личинки виходять із плодів для заляльковування. Личинки середземноморської плодової мухи здатні стрибати. Заляльковування відбувається в ґрунті під рослиною живителем. Короткий життєвий цикл, а також активність за середньодобової температури понад +12°C, дає змогу шкідникові в умовах помірного клімату давати протягом сезону 2–6 поколінь. У тропічних країнах – до 16 поколінь на рік.

Поширення шкідника може відбуватись природнім шляхом за наявності рослин-господарів. Більшість (90%) мух переміщуються природнім шляхом лише на 400-700 м. Невелика частка мух розлітається за межі від 10 до 15 км. Основним джерелом розповсюдження Ceratitis capitata є міжнародна торгівля. При транспортуванні шкідник переноситься з плодами (яйця, імаго, личинки), а також з садивним матеріалом рослин-живителів (пупарії на коренях рослин з ґрунтом).

Широкий спектр рослин-господарів, швидка акліматизація шкідника – несе реальну загрозу території України. Хоча розвиток шкідника в Європі, у зв’язку з температурними факторами, дещо сповільнений, південна частина нашої країни підлягає ризику занесення холодостійких рас шкідника.

Для своєчасного виявлення небезпечного шкідника, державні фітосанітарні інспектори щороку проводять моніторинг території овочевих та плодово-ягідних насаджень, із застосуванням феромонних пасток. Вся рослинна імпортна продукція повинна ввозиться на територію України з дотриманням фітосанітарних вимог.