Проблема африканської чуми свиней (далі - АЧС, чума) вже неодноразово висвітлювалась через засоби масової інформації та обговорювалась як на нарадах зі спеціалістами ветеринарної медицини, так і в індивідуальних розмовах з власниками тварин. Вивчена і відома біологія збудника, зрозумілі й практично доведені шляхи зараження свиней та заходи із запобігання хвороби. Здавалось би що кожен власник має це зрозуміти та створювати перешкоду для проникнення інфекції.

То чому ж спалахи АЧС знову і знову виникають на території України? Виявляється, що далеко не кожен усвідомлює загрозу та небезпеку чуми. І останній випадки, що мають місце по багатьом областям України є свідченням того, як недотримання ветеринарно-санітарних правил послужило занесенню збудника хвороби в господарства, де утримувалась велика кількість голів свиней. На фермах не було забезпечено біозахисту: відсутні санпропускники, огорожа, дезванна і навіть при вході у тваринницькі приміщення не були встановлені дезкилимки. На територію господарства безперешкодно потрапляли місцеві жителі, заготівельники живності та інші сторонні особи. Тож зовсім не дивним і навіть закономірним є те, що на ці господарства був занесений вірус АЧС.

Дивує і той факт, що хоч свині вже хворіли упродовж кількох днів, власники не спішать повідомляти про це державну службу ветеринарної медицини, а роблять спробу самовільно розв'язати проблему. Хтось скаже, що у такій ситуації навіть вчасне звернення до ветслужби не допомогло б, оскільки вірус вже був занесений на ферму і поширювався серед тварин. Тут важко не погодитись і зрозумілим є те, що врятувати інфіковану ферму вже є неможливим. Проте вчасне повідомлення і постановка діагнозу завжди сприяє оперативній локалізації джерела збудника і запобігає його поширенню на інші об’єкти.

Відповідно до чинної Інструкції з профілактики та боротьби з африканською чумою свиней, всі тварини у неблагополучному пункті мають бути вилучені й забиті безкровним способом, а трупи утилізовані методом спалювання, або закопування. Саме такі рішення і приймає Державна надзвичайна протиепізоотична комісія (далі – Комісія) при обласних, районних, місцевих державних адміністраціях. Комісії своїм рішенням вводять карантин на господарство і затверджують план оздоровчих заходів. Часто буває так, що члени Комісії запитують власника (який як правило присутній на засіданні) – яким чином він допустив, що на територію його господарства та району був занесений збудник хвороби, яка раніше тут ніколи не реєструвалась.

Окремі власники господарств мають надію, що в разі спалаху АЧС їм виплатять грошову компенсацію і таким чином відшкодують збитки від загибелі, або вилучення свиней. З цього приводу нагадаю, що в Україні з 2019 року змінено порядок вищевказаних компенсацій. Тепер кошти на це закладені у державному бюджеті. Проте компенсація передбачена лише фізичним особам, при дотриманні ними ветеринарно-санітарних правил та за умови, що тварини були піддані ідентифікації не менше, як за 10 днів до спалаху хвороби. Як практика показує, що останню вимогу не виконує майже ніхто. Власники тварин дотримуються думки, що свині в індивідуальних господарствах піддаються ідентифікації лише перед забоєм для продажу продукції на ринках.

Тому власникам свиней варто відкинути всі ілюзії і слід забезпечити безпеку свого господарства, а це створить надійний захист від вірусу АЧС і стане гарантією того, що хвороба не буде занесена в господарство.

Та хвилює те, що досі, попри всі застереження все ж продовжуються втрати від спалахів АЧС, які інколи коштують власникам мільйони гривень, а службам, які були залучені для проведення оздоровчих заходів – сотні тисяч гривень державних коштів. Тож сподіваємось, що у керівників господарств нарешті наступить прозріння і розуміння обов’язків перед собою та суспільством. Якщо ж цього не станеться, то ще довго будемо розплачуватись за свою байдужість.

Слід зважати, що постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року №303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні”. Відсутність вищевказаних заходів має безпосередній вплив на епізоотичну ситуацію, яка склалася в Україні на даний час.