Сьогодні є актуальним питання контролю за наявністю ГМО в насіннєвому матеріалі, оскільки в подальшому саме ця вирощена сировина є основою для виробництва готової продукції.

   Спеціалісти відділу контролю у сфері насінництва, розсадництва та якості зерна Управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області інформують про використання ГМО у відкритих системах.

    ГМО (генетично модифікований організм) – це будь-який живий організм, що володіє новою комбінацією генетичного матеріалу, отриманої завдяки сучасній біотехнології.

Генна інженерія з’явилась у 1972 році як новий напрямок у молекулярній біології. Сільськогосподарські культури стали першими генетично модифікованими рослинами, які були дозволені для масового поширення та використання.

    ГМО являють собою, як правило, трансгенні рослини, з яких потім виготовляють продукти харчування. Модифіковані сорти рослин стійкі до гербіцидів, несприятливих кліматичних умов, псування при зберіганні, стресів чи хвороб.  Найчастіше виробники здійснюють штучну заміну генів для того, щоб рослина набула деякі корисні властивості, наприклад,- врожайність, морозостійкість, калорійність.

   В 1992 році в Ріо-де-Жанейро більшість країн світу підписали Конвенцію про біологічну різноманітність, частиною якої є єдиний міжнародний документ з регулювання ринку ГМО у світі – Картахенський протокол по біологічній безпеці. Його основна мета – встановити міжнародні правила щодо безпечного перевезення, обробки та використання організмів, які можуть мати несприятливий вплив на збереження і стале використання біорізноманіття, з урахуванням ризиків для здоров’я людини. У 1996 році вперше було розпочато комерційне використання генетично модифікованих рослин.

   Про можливу шкоду ГМ – продуктів уперше було заявлено у 2000 році. Тоді була опублікована заява вчених світу про небезпеку генної інженерії. В Європейському союзі був заборонений продаж ГМО з використанням генів стійких до антибіотиків. Зважаючи на це, у 2002 році Верховна Рада України прийняла Закон «Про приєднання України до Картахенського протоколу про безпеку до Конвенції про біологічне різноманіття».

    На сьогодні питання щодо використання генетично модифікованих організмів сортів сільськогосподарських рослин у відкритій системі регулюється Законом України від 31 травня 2007 року №1103-V «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» (далі – Закон). Цей Закон регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями, розробниками, дослідниками, науковцями та споживачами генетично модифікованих організмів та продукції, виробленої за технологіями, що передбачають їх розроблення, створення, випробування, дослідження транспортування, імпорт, експорт, розміщення на ринку, вивільнення в навколишнє середовище та використання в Україні, із забезпеченням біологічної й генетичної безпеки. Даний Закон втратить чинність – 16.09.2026 року, у зв’язку із прийняттям Закону України від 23 серпня 2023 року № 3339-IX «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за розміщенням на ринку генетично модифікованих організмів і продукції».

    В Україні заборонено вирощувати генетично модифіковані рослини, але можна одержати дозвіл на польові випробування ГМ- рослин. Вимоги до ГМО та порядок їх вивільнення у навколишнє природне середовище з метою апробації (випробовувань), передбачені у ст. 13 Закону. Умови видачі дозволу на проведення державної апробації (випробування) генетично модифікованих організмів у відкритій системі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 р. № 308 «Про затвердження Порядку видачі дозволу на проведення державної апробації (випробування) ГМО у відкритій системі».

    Загальною умовою застосування ГМО у відкритій системі та їх вивільнення в довкілля є державна реєстрація, до проведення якої використання ГМО забороняється. Єдиним винятком із цього є вивільнення ГМО в довкілля тільки з метою державної апробації (випробовування) конкретного ГМО, що здійснюється виключно на підставі одноразового дозволу, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, тобто Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.

    Для державної реєстрації генетично модифікованих організмів сортів сільськогосподарських рослин у відкритій системі юридична, фізична особа чи фізична особа-підприємець подає до Міністерство аграрної політики та продовольства України заяву - клопотання та перелік необхідних документів, це передбачено ст.14 Закону. Посвідчення про державну реєстрацію генетично модифікованих організмів видається вказаним Міністерством безоплатно строком на п’ять років, за встановленою формою. Отримати результати надання послуги заявник може особисто, поштовим відправленням на вказану при поданні заяви адресу (рекомендованим листом). Більш детальну інформацію можна отримати через портал Дія.

    Слід зазначити, що на сьогодні інформація про реєстрацію генетично модифікованих організмів сортів сільськогосподарських рослин у відкритій системі на сайті Мінагрополітики відсутня. Тому, використання сортів сільськогосподарських культур, створених на основі генетично модифікованих організмів у відкритих системах є незаконним.

    УВАГА! У зв’язку з вищевказаним, рекомендуємо перед придбанням насіння сільськогосподарських рослин обов’язково звернути увагу на наявність сортів, що пропонуються до реалізації, в Державному реєстрі сортів рослин придатних до поширення в Україні, перевірити наявність та чинність сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння, звірити дані занесені до супровідних документів з даними, що нанесені на етикетки якими марковано пакування з насінням.