Сажкові хвороби зернових колосових і як з ними боротися

   Зернові культури – це основа сільськогосподарського виробництва. Зерно і продукти їх переробки мають різнобічне застосування: продовольче, кормове та технічне. Воно є основним джерелом харчування людини і кормом для тварин.
За даними ВООЗ, здоров’я людини на 70% залежить від того, що вона споживає. За даними Держстату, середньорічне споживання хліба одним жителем України становить понад 90 кг/рік. А з урахуванням кондитерських борошняних виробів, крупів та інших виробів із зерна та борошна на одну особу в рік припадає понад 107 кг хлібних продуктів.
Тому отримати високий, а головне, якісний урожай зернових колосових культур одне із основних завдань аграріїв, яке досить непросте, оскільки кожен рік приносить свої виклики і нові проблеми, які спричиняють паразитарні хвороби різної етіології.
Серед багаточисельних хвороб зернових культур, сажкові хвороби є найбільш шкідливими. Вони спричиняють прямі втрати врожаю і проявляють опосередкований негативний вплив на ріст, розвиток і продуктивність рослин (зменшення довжини колоса, кількості зерен у колосі, схожості та маси зерна). При сильному ураженні зерна погіршуються його товарні, хлібопекарські і біохімічні показники якості (борошно темніє, зерно має неприємний запах, зменшується вміст цукру, крохмалю, тіаміну, тощо). Ослаблені рослини втрачають генетичну стійкість до інших патогенів, а також до екстремальних гідротермічних умов у період вегетації рослин. Потенційні втрати зерна від сажкових хвороб можуть становити до 45 %.
    В посівах пшениці можна зустріти декілька видів сажок: тверда, карликова, летюча,стеблова та індійська сажка.

    Тверда сажка
    Збудниками є базидіальні гриби: на пшениці – Tilletia caries Tul. (Т. tritici Wint), Т. laevis Tul – переважає; на житі – Т. secalis Cda, на ячмені – Ustilago hordei Kell. Et Sw.

    Тверда сажка найпоширеніша і зустрічається всюди, де вирощуються зернові колосові. Шкідливість хвороби зумовлюється як відкритим недобором урожаю в результаті утворення спорової маси замість зерна в колосі, так і прихованим, через зрідження посівів внаслідок відмирання уражених рослин. При сильному ураженні недобір урожаю може становити 15-20% і більше. Крім того, встановлено, що при тривалому згодовуванні тваринам ячменю з домішкою теліоспор твердої сажки у корів спостерігається порушення серцевої діяльності, зменшення надоїв молока, а серед овець – навіть смертність.
Haйчiткiшe cимптоми ураження хворобою проявляютьcя нa пoчaткy мoлoчнoї cтиглocтi зepнa. Уражений кoлoc дeщo cплющeний, iнтeнcивнo зeлeний iз cинюватим вiдтiнкoм, кoлocки нeпpиpoднo poзпyшeнi, лycoчки poзcyнyтi пiд дiєю спор гpибa. За poздaвлювaння ypaжeниx кoлocкiв видiляєтьcя cipyвaтa oливкoвo-бypa piдинa, щo мaє зaпax гнилoгo oceлeдця через вмicт триметиламіну. У фaзi пoвнoї cтиглocтi ypaжeний кoлoc cтoїть пpямo, а не згинається під своєю вагою, як здоровий. Зaмicть зерна, в ньoмy yтвopюютьcя мiшeчки (соруси), заповнені чорною масою cпop. Часто уражені рослини посилено кущаться, підгони відстають у рості та не дають урожаю.
Пiд чac збиpaння, oбмoлoтy, oчищeння зepнa cпopи poзпopoшyютьcя тa пoтpaпляють на зерно й ґpyнт. Джepeлoм iнфeкцiї є зacпopeнe зepнo. Теліоспори мoжyть збepiгaти свою життєздaтнicть y ґpyнті нe бiльшe двox-тpьox тижнiв. Додатковим джepeлoм зacпopeння насіння мoжуть бyти комбайни та ciвaлки.
Зapaжeння pocлин вiдбyвaєтьcя пiд чac пpopocтaння нaciння в ґpyнті після висіву. Спори гриба проростають у ґpyнті й пpoникaють y проросток у період від висіву до появи сходів озимини. У зараженій роcлинi мiцeлiй дифyзнo пoшиpюєтьcя, дocягaючи кoнyca нapocтaння, пpoникaє в лиcтки, cтeблa й кoлocoк. Як наслідок, симптоми ураження рослин ми бачимо лише під час наливання колоса та дозрівання. Пpopocтaння cпop і зapaжeння pocлин знaчнoю мipoю зaлeжить від тeмпepaтypи й вoлoгocтi ґрyнтy. Мaкcимaльнe зapaжeння пapocткiв пшeницi вiдбyвaєтьcя за тeмпepaтypи ґрунту 5–10°C тa вiднocної вoлoгocтi 40–60%. Cпpияють заpaжeнню пшeницi oзимoї пiзнi cтpoки ciвби, a яpoї, навпаки — нaдмipнo paнні.
    Заходи захисту. Вирощування стійких до збудника сортів, використання здорового посівного матеріалу; стимулювання швидкої появи сходів; дотримання сівозмін; лущення стерні і зяблева оранка ділянок; дотримання норм добрив, термінів і способів посіву; протруювання насіння. Пiдвищeнy cтiйкicть пpoти твepдoї caжки мaють тaкi copти oзимoї пшeницi — Пoлicькa 90, Лютecцeнc 7.
     Летюча сажка

     Збудники – базидіальні гриби: на ячмені –Ustilago nuda Kell et Sw., на пшениці – U. Tritici (Pers.), на житі – U. Vavilovi Jacz.

     Поширена в усіх зонах вирощування пшениці, ячменю, жита. Особливо великої шкоди завдає посівам ячменю.
Уражені рослини не утворюють зерна, надземна маса їх на 30-40% менша, ніж здорових. Є і приховані втрати: деякі рослини видужують, але якість і кількість врожаю знижуються, підвищується сприйнятливість до інших хвороб.
Ознаки ураження хвороби виявляються під час виколошування. При цьому в пшениці та ячмені майже всі частини колоса, крім стрижнів, перетворюються в рихлу чорну спорову масу ще до виходу з піхви листка. Уражений колос виходить з піхви спочатку вкритий тонкою прозорою оболонкою, крізь яку добре видно чорну масу теліоспор. Потім оболонка руйнується і теліоспори розпорошуються. На житі летюча сажка виявляється головним чином на нижній частині колоса, де утворюється рихла чорна спорова маса, яка погано розпорошується. Верхня частина колоса зовні зберігає вигляд здорового, але не утворює зерна. Аналогічні симптоми дуже рідко можна спостерігати і на пшениці та ячмені.
Інфекція розповсюджується при руйнуванні сажкових мішечків, утворених замість здорового насіння. З потоками повітря спори сажки переносяться на здорові рослини. Зараження пшениці, ячменю та жита відбувається під час цвітіння, іноді можливе і після цвітіння.
Сприяють ураженню посівів підвищена вологість повітря і високі температури (+18…+24°С) у фазі цвітіння. Холодна погода під час сходів і суха в період від сходів до колосіння ярого ячменю підвищують шкідливість летючої сажки.
Заходи захисту. Використання здорового посівного матеріалу; більш пізній посів озимих та ранній – ярових культур; вирощування стійких сортів; протруювання насіння.
   Стеблова сажка
Збудники – базидіальні гриби: на пшениці –Urocystis agropyri Koern., на житі – U. Occulta Rabh.
   Уражує пшеницю, жито. На житі зустрічається в Криму.
   Хворі рослини дають в 5 разів менший урожай маси, зменшується продуктивна кущистість. Недобір урожаю зерна в польових умовах відповідає проценту уражених рослин.
Хвороба виявляється на стеблах, листках і піхвах у вигляді довгастих опуклих смуг завдовжки до кількох сантиметрів. З часом ці смуги набувають свинцево-синього кольору. В місцях уражень епідерміс розтріскується і назовні виступає темна маса теліоспор, що легко розпорошуються. Уражені рослини відстають у рості, замість колосків і зерна утворюється спотворена маса тканин.
    Джерелом інфекції є засмічене теліоспорами зерно та ґрунт, де вони зберігають свою життєздатність рік і більше.
    Оптимальними умовами для зараження є температура в межах +13…+21°С та низька вологість ґрунту.
    Заходи захисту. Велике значення в зниженні ураження рослин має висів насіння у ґрунт з вологістю не нижче 60-70%, запобігання повторних посівів, протруювання посівного матеріалу.

    Карликова сажка

     Збудником є гриб Tilletia controversa Kuehn. Крім озимої пшениці, Т.controversa уражує дикорослі злаки (за винятком пирію). На ярій пшениці хвороба не виявлена. Поширена переважно в західних областях України. Карликова сажка більш шкідлива, ніж тверда. Уражені посіви практично не дають врожаю.

     За зовнішніми ознаками хвороба дуже схожа з твердою сажкою, але відрізняється від неї біологічними та екологічними особливостями. У хворих рослин виявляються симптоми карликовості, вони дуже кущаться, утворюючи до 30 стебел і більше. Довжина таких стебел, як правило, в 2-4 рази менша, ніж у здорових рослин. Уражений колос щільніший, вкорочений, іноді не виходить з піхви верхнього листка, у деяких випадках на високому агрофоні спостерігається галуження колоса.

     В період збирання пшениці сажкові мішечки руйнуються, теліоспори заспорюють насіння та осипаються на ґрунт. Спори карликової сажки проростають тільки на поверхні ґрунту. Для проростання спор та утворення інфекційного міцелію необхідна температура від 0˚С до +5˚С протягом 3-5 тижнів та слабке освітлення (100-150 лк). Зараження озимої пшениці відбувається на поверхні ґрунту в момент появи сходів і до початку виходу в трубку.

    Джерелом інфекції є заспорене насіння, ґрунт. Резерваторами інфекції можуть бути також дикі злаки. Зараження рослин відбувається до початку виходу в трубку, особливо на площах з мілким загортанням насіння.

    Заходи захисту. Високоефективним є дотримання сівозміни; відмова від дуже ранніх строків посіву; протруювання насіння; знищення злакових бур’янів – резерваторів інфекції.

Індійська сажка пшениці

     Збудником є гриб Tilletia indica Mitra. Згідно переліку регульованих шкідливих організмів, захворювання включене до списку А-1: Карантинні організми, відсутні в Україні. Головними рослинами-господарями T. indica є пшениця, тритикале, жито, при штучному зараженні різною мірою пошкоджувались деякі види з родів Aegilops, Bromus, Lolium і Oryziopsis. Втрати врожаю можуть досягати до 30%.

     Симптоми захворювання найчастіше проявляються у період цвітіння, коли відбуваються зміни температури і вологості повітря. Характерною ознакою індійської сажки є те, що уражуються лише окремі зав'язі, а не уся рослина. Такі зав'язі не збільшуються в об'ємі, але замість зерна в них утворюється чорна маса теліоспор із запахом гнилої риби. Уражується тільки 1-5 колосків у колосі, що є відміною від ураження твердою сажкою, де руйнується вся тканина зерна. При сильному ураженні колоскові лусочки розходяться і відпадають, а уражені зерна оголюються, згодом падають і залишаються в ґрунті. Всі сажкові гриби проникають в рослину на ранніх стадіях розвитку колоса, до моменту його дозрівання.

     У польових умовах цю хворобу можна виявити тільки при дозріванні пшениці, коли колоски розкриваються і зерна, уражені сажкою, стають помітними. У фазі молочної стиглості можна побачити, що зерно при роздавлюванні видає характерний запах оселедцевого розсолу. Більше ніяких симптомів немає і вже при дозріванні, коли колос повністю стиглий, він починає руйнуватися. Уражені рослини можуть бути карликовими.

      Спори зберігають життєздатність у ґрунті більше 4 років. Від споридій і базидіоспор відбувається ураження рослин під час цвітіння. Оптимальними умовами для ураження колосу в період цвітіння є температура від 8 до 23°C, висока вологість повітря (понад 70%), чергування короткочасних дощів та хмарної погоди.

Найсильніше індійською сажкою уражується пшениця на поливних полях та коли утворення генеративних органів пшениці збігається з періодом сильних дощів. Ураження спостерігається тільки на початку оголення колоса, на пізніших фазах розвитку квітки гриб не здатний викликати ураження.

Зазвичай, поширення відбувається із зараженим насінням. Також теліоспори можуть переноситися вітром на великі відстані. Їхня життєздатність зберігається при проходженні через систему травлення різних тварин, вірогідно збудник може передаватись через внесення гною на поля з ферм.

Фітосанітарні заходи:

• забороняється ввезення ураженого насіннєвого матеріалу;
• фітосанітарна експертиза насіння пшениці;
• карантинний нагляд;
• дотримання сівозміни.
• Систематичне проведення обстежень посівів та вчасно проведені захисні заходи даватимуть можливість стримати розповсюдження шкідливих організмів та вберегти врожаї зернових колосових культур.