Чума дрібних жуйних – контагіозна вірусна хвороба овець та кіз з гострим, підгострим перебігом, яка характеризується високою температурою, виразками на слизових оболонках ротової порожнини, геморагічним запаленням шлунка та кишківника, ураженням лімфатичної системи і розвитком запалення легень. Для людей чума дрібних жуйних – не становить небезпеку! Хворобу спричинює вірус, який нестійкий у зовнішньому середовищі й чутливий до впливу низьких концентрацій загальновживаних дезінфекційних речовин. Джерелом вірусу є хворі тварини і вірусоносії. Збудник активно виділяється з організму уражених тварин ще в інкубаційному періоді, з усіма екскретами й секретами і передається повітряним, контактним та аліментарним шляхами. Інкубаційний період захворювання триває від 2 до 15 діб і в середньому становить 4–6 діб. Загибель відбувається здебільшого після бронхо-легеневих ускладнень. Діагноз на чуму дрібних жуйних ставлять на підставі епізоотологічних і клінічних даних, патолoго-анатомічних змін і результатів лабораторних досліджень.
За рекомендаціями Міжнародного епізоотичного бюро у разі виникнення чуми дрібних жуйних у нових вогнищах рекомендується стемпінг-аут (поголівний забій усього сприйнятливого поголів’я у вогнищі), а на стаціонарно-неблагополучних територіях допускається проведення систематичної вакцинації.
Для профілактики чуми дрібних жуйних тварин необхідно виконати наступні заходи:
• не допускати ввезення тварин із неблагополучних господарств і території та без відповідних супровідних ветеринарних документів;
• власники тварин повинні провести ідентифікацію всіх наявних сільськогосподарських тварин;
• випас тварин та заготівлю кормів проводити на благополучній території;
• не допускати контакту домашніх тварин з дикими;
• під час догляду за тваринами використовувати змінний спецодяг та взуття, систематично проводити очищення та дезінфекцію приміщень де утримуються тварини.
При підозрі на захворювання тварин та наявності характерних ознак чуми терміново повідомляйте державну службу ветеринарної медицини.