Головне управління Держпродспоживслужби

в Тернопільській області

Телефон гарячої лінії:  

(0352) 52-10-10

Проблему сказу можна вирішити лише спільними зусиллями Держпродспоживслужби та власників тварин


 Сказ - одне з найнебезпечніших захворювань, які будь-коли були відомі суспільству. Хвороба викликається вірусом, має дуже важкий перебіг і, як правило, закінчується смертю. Загальновідомо, що сказом можуть хворіти всі теплокровні представники тваринного світу. Проте, були випадки, коли в науково - дослідних установах, створивши плазунам умови, в яких температура їх тіла піднімалась до максимально допустимих границь, їх теж  вдавалось заражати вірусом сказу. Та найбільш небезпечним є те, що сказом може хворіти й людина. Про небезпеку цього захворювання відомо з давніх давен. Люди ще в античні часи, навіть не знаючи його природи, остерігались контактів з хворими тваринами, розуміючи, що при нанесеному нею покусі може виникнути захворювання, яке закінчується смертю.

Зараз добре відомо, що саме при покусі вірус сказу із слиною заноситься в рану, викликаючи захворювання. Та небезпечним може бути не лише покус чи подряпини, але й ослинення шкіри, оскільки збудник може проникнути в організм навіть через маленькі, зовні непомітні пори на її поверхні.

Головним резервуаром і поширювачем збудника сказу в природі вже традиційно вважається червона лисиця. Ці тварини можуть певний час бути вірусоносіями і хворіти безсимптомно, але при покусах заражати інших лисиць, домашніх тварин чи навіть людей. Науково доведено, що популяція лисиці на території мисливських угідь має становити 0,5-1,0 гол. на 1 тис. га (10 кв. км). Проте, за даними Тернопільського обласного управління лісового і мисливського господарства, вона в області більше, ніж у два рази  перевищує максимально допустиму норму. Та чи можна провести облік лисиць, місцем «базування» яких стали закинуті ферми та двори у населених пунктах. Звірам і годі мріяти про кращі умови. Є місце для відпочинку, поруч вдосталь поживи у вигляді свійської птиці і, до того ж, у житловій зоні не можна проводити відстрілу.

Проте у лисиць, інфікованих вірусом сказу, все ж спостерігається зміна поведінки. Вони втрачають боязливість, а забігаючи в населені пункти можуть нести чималу загрозу для оточуючих, особливо для дітей та осіб похилого віку. Пригадую, як кілька років тому в Кременецькому районі, лисиця, забігши в населений пункт, стала впевнено наближатись  до гурту дітей, які грались на вулиці. Діти, побачивши її, з цікавістю і цілком безпечно за нею спостерігали. Звісно, що не розуміли малюки чим могла для них  закінчитись зустріч з героїнею улюблених казок.Та коли до дітей залишались лічені метри - шлях звіру перекрив невеликий собака, який належав котромусь з дітей і лежав поруч на траві. Лисиця вмить накинулась на собаку. Поки тривала сутичка, хтось встиг покликати знайомого мисливця і той пристрелив лиса.  Така ж доля, нажаль, спіткала  і  собаку - ратівника, який не був провакцинованим від сказу, а отримавши багато глибоких кусаних ран, постав перед реальною загрозою виникнення захворювання.

Є і сучасні приклади. Так уже в листопаді 2021 року в одному з сіл Лановецького району лисиця на подвір’ї  накинулась на господиню і нанесла їй покус. Згодом у дворі був виявлений труп лисиці, у якої лабораторно  підтверджено сказ. Невдовзі у цьому ж господарстві захворіла на сказ і загинула корова. І хоч факту нанесення їй покусу не було підтверджено, майже очевидним є те, що він мав місце, мабуть на  пасовищі.

Випадки сказу щороку реєструються по всій Україні і в тому числі у Тернопільській області. Проте в останні роки кількість спалахів помітно зменшилась. Причиною стало те, що вже четвертий рік поспіль проводиться пероральна вакцинація диких м’ясоїдних тварин від сказу. Та для розв’язання проблеми ще далеко. І до того ж - кампанія з пероральної імунізації має провадитись двічі на рік і упродовж багатьох років. Саме так розв’язали в себе проблему сказу провідні європейські країни. Та поки – що коштів,  виділених державою, вистачає лише на одноразову вакцинацію. 

Службою ветеринарної медицини області щороку вакцинується від сказу близько 120 тис. собак і 45 тис. котів. Вартість вакцини і надані послуги-безкоштовні. Та навіть за таких умов є чимало громадян, які відмовляються піддавати своїх тварин щепленню, не враховуючи того, що законодавчо обумовлено, що власники зобов’язані доставляти своїх тварин в установи ветеринарної медицини для проведення клінічного огляду та профілактичного щеплення від сказу. Такі люди не  розуміють наслідків, які можуть наступити через їх байдужість.

Викликає занепокоєння той факт, що в останніх роки значно зростає кількість захворювань у котів. А причина та, що вказана вище. Бо, якщо більшість собак якось, навіть з примусом, та все ж вдається провакцинувати, то щодо котів ситуація значно складніша. Більшість котів не утримується ізольовано, а вільно пересуваються по територіях. Тож прийшовши у двір для проведення щеплень ветеринарні спеціалісти часто чують відмову.  Мовляв, я кота не зловлю, а якщо хочете, то ловіть і щепіть. А від хворого на сказ кота загроза значно більша, ніж від собаки, бо він повсюди вільно пересувається і може сприяти значному поширенню збудника.

Другим резервуаром вірусу сказу, особливо в містах, є безпритульні тварини,  які наносять покуси громадянам та іншим тваринам. Так, за 10 міс. поточного року із  496–ти громадян, що потерпіли від покусів, 144 було покусано бродячими тваринами. Вагомий відсоток у цьому списку займає місто Тернопіль, де потерпіло 144 особи. Звісно, що далеко не всі потерпілі про це повідомляють і звертаються за медичною допомогою.

Проблема бродячих тварин в області не розв’язана. Законодавчо заборонено проводити їх відстріл і дуже мало, навіть в обласному центрі, робиться для облаштування притулків. А про інші населені пункти – й годі говорити. Шкода, що не лише пересічні громадяни, але й навіть керівники органів місцевого самоврядування не розуміють, що в їх обов’язки теж входить розв’язання проблеми сказу.

Тож, як оберегти себе та своїх  чотириногих улюбленців від сказу? Вкотре нагадаю основні правила, про які неодноразово доводилось говорити з населенням, а також писати і висвітлювати з екранів телебачення. Першим є те, що всі собаки і коти, які утримуються громадянами, підприємствами чи іншими закладами повинні піддаватись вакцинації від сказу. Для власного захисту від потенційного джерела сказу слід не допускати контакту з бродячими і дикими тваринами. Не варто підгодовувати і приносити їх у свої домівки і завжди пам’ятати, що бродяча чи дика тварина – це потенційний резервуар і перенощик сказу та інших захворювань. А якщо ви отримали покус - негайно звертайтесь в медичну установу. Коли від покусу потерпіли ваші тварини, то повідомляйте у державну установу ветмедицини.  

Якщо ж ви вирішили придбати собаку, чи  кота, то купуйте  виключно на ринках живності і вимагайте ветеринарний документ про їх походження та стан здоров’я. Не рекомендую купувати хом’яків, які теж часто поражені вірусом сказу. Вже придбавши тварину, повідомте про це в установу ветеринарної медицини, спеціалісти якої проведуть відповідні щеплення та нададуть консультативну допомогу.