Головне управління Держпродспоживслужби

в Тернопільській області

Телефон гарячої лінії:  

(0352) 52-10-10

Як запобігти сибірці ?


   Сибірка – одне з найбільш небезпечних захворювань, які відомі людству. Історія хвороби сягає у сиву давнину. Ще у древніх літописах з часів Київської Русі наводяться приклади подібних захворювань у тварин, зокрема у коней під час військових походів.  На сибірку можуть хворіти всі види тварин, але із свійських продуктивних хвороба найчастіше поражає велику і дрібну рогату худобу та коней.  У свиней сибірка може протікати безсимптомно і діагноз найчастіше встановлюється під час проведення ветеринарно-санітарної експертизи продуктів забою.

  Збудник сибірки існує у 2-х формах: вегетативній та споровій. Перша перебуває в організмі та в продуктах забою, є нестійкою до високих температур і кип’ятіння вбиває її миттєво. Інша - спорова форма сибірки є дуже стійкою і в зовнішньому середовищі може зберігати свої властивості десятки і навіть сотні років, а кип’ятіння вбиває її лише протягом години.              

       Шляхи зараження на сибірку різноманітні, адже збудник міститься у всіх виділеннях з організму хворої тварини, проте найбільш небезпечними є трупи тварин, які загинули від сибірки і містять велику кількість збудника, через що навіть при підозрі на спалах сибірки труп тварини заборонено піддавати патрозтину. А при підтвердженні діагнозу він підлягає спаленню,  перегорілі останки захороненню, а місце загибелі  та захоронення – дезінфекції.

        Місце, де будь-коли мав місце спалах сибірки, вважається стаціонарно-неблагополучним пунктом щодо цього захворювання. В Тернопільській області створено спеціальний каталог стаціонарно-неблагополучних пунктів щодо сибірки, де внесено дані про її спалахи, починаючи від 1920 року (с.Богатківці Теребовлянського району). Та цей каталог не варто сприймати, як абсолютно правильний, адже хвороба виникала і до 1920-го року і не всі, мабуть, випадки внесено за період Другої світової війни.  Останній в області випадок захворювання на сибірку був зареєстрований у грудні 1996 року на фермі радгоспу «Тернопільський» у м. Тернопіль (мікрорайон Кутківці), де було виявлено хвору корову. Джерело збудника тоді вдалось локалізувати та знищити і уникнути нових спалахів захворювань.

       Служба ветеринарної медицини постійно вживає всіх необхідних мір для запобігання новим спалахам на території області. Сибірка – смертельнонебезпечне захворювання, проте це бактеріальна хвороба, яка піддається лікуванню. Для цього можна застосовувати антибіотики, до яких чутливий збудник, а також гіперімунну сироватку. Та найбільш надійним засобом є вакцинація тварин, яку широко застосовують в області, як і вцілому по Україні. Вакцинація створює надійний імунітет, формування якого завершується через 2 тижні після введення препарату і триває він протягом року.

       Сибірка є небезпечною і для людини. Майже щороку надходять повідомлення про випадки захворювань людей, які мали місце у нашій державі. Тож виникає запитання: «Як вберегтися від сибірки?» Як уже було зазначено вище – збудник сибірки є споровою інфекцією, яка в грунті може зберігатись невизначений час, тому розкопування старих скотомогильників, де потенційно може бути збудник сибірки є дуже небезпечним. Такі місця мають бути нанесені на відповідні топографічні карти і за будь-яких умов там не можуть проводитись ніякі земляні роботи, не кажучи вже про житлове будівництво, бо кожен, хто розкопує такі місця, піддає себе ризику інфікування. Якщо ж вони заросли травою, то там не можна випасати худобу.

       У групі ризику перебувають і працівників тих забійних підприємств, котрі не дотримуються вимог законодавства і можуть приймати на забій худобу невідомого походження, без супровідних ветеринарних документів. Такі працівники при проведенні забою, обезкровленні та нутруванні туш ризикують піддати себе інфікуванню.

       Та до найбільшої, мабуть, групи ризику можна віднести всіх тих громадян, які купують продукти тваринного походження на стихійних ринках, де нічого не відомо про клінічний стан тварин перед забоєм, а отримана продукція не піддавалась ветеринарно-санітарній експертизі. Тому нормою життя повинно стати правило – всі власники тварин, які утримують велику і дрібну рогату худобу та коней, повинні піддавати їх вакцинації від сибірки, які служба ветеринарної медицини планово проводить восени кожного року із додатковим щепленням молодняка весною наступного року.

       А для кожного пересічного громадянина – споживача продукції тваринного походження таким правилом має стати купівля продуктів лише у відведених та облаштованих місцях, де реалізовується продукція, яка піддавалась ветеринарно-санітарній експертизі і є цілком безпечною для споживання.

       Тож дотриманням таких простих правил можна забезпечити здоров’я і життя своїх продуктивних тварин, а також самим уникнути ризику захворювання.